EUGENY MANYAHIN - Застиглий жах

Oh.
Нескінчені дні війни.
Шансів все менше вижити в цілі.
Час розпадається на цифер блатів в дим.
Смерть — це відсутність простору на землі.
Тут не чекають на світло чи на респект.
Зірваний дах — під дахом чорна мгла.
Людина людині тепер неживий об'єкт.
Тільки мішень, що до ранку не дожила.
Небо мовчить,
Ховає свої зірки.
В горлі застиг цей холодний німий знак прокляття.
Крізь чорний туман ми рахуємо свої роки.
Там, де лишився
Тільки застиглий жах.